Тролейбуси Соляріс Тролліно
  

 
  КОРОТКА IСТОРIЯ ФIРМИ "SOLARIS BUS & COACH"
 
 
Історія фірми "Solaris Bus & Coach" сягає середини 90-х років минулого століття. 2 серпня 1994 року Кшиштоф Ольшевський створив у Варшаві торгове представництво фірми "Neoplаn" під назвою "Neoplаn Polskа Sp. z o. o.". Наступного року фірма поставила перший автобус типу "Neoplan N4020" на підприємство, яке займається міськими автобусними перевезеннями у Варшаві. Це був один з перших у Польщі автобусів з низьким рівнем підлоги. У вересні того ж року фірма отримала перше крупне замовлення. За результатами виграного тендера "Neoplan Polska", сумісно з фірмою "MAN", поставила у сукупності 122 автобуси на підприємство міського транспорту міста Познань, причому доля "Неопланів" серед них склала 72 машини у 9-, 12- i 15-метрових модифікаціях. Збірка автобусів з комплектуючих, доставлених з Німеччини, відбувалася на заводі у місті Болехово, відкритому 5 вересня 1996 року. Подальші замовлення виявилися вже тільки питанням часу. До кінця 1999 року на заводі було зібрано 467 автобусів моделей N4009, N4010, N4016, N4020 та N4021, а також дещо вдосконаленого типу K4016. Всі вони призначалися для польського ринку.
4 вересня 1999 року відбулася презентація нового сімейства автобусів "Solaris Urbino". Проекти нових автобусів було розроблено у власному конструкторському бюро, однак зовнішній вигляд кузова з характерним пониженням лобового скла, що відрізняло його від інших марок, з'явився завдяки німецькій фірмі "IFS Design". Ця несиметричність збереглася і у наступних розробках кузовів, а також у трамваях. Символом нового автобуса стала собака породи такса, зображення якої на передній панелі кожної машини є логотипом фірми "Solaris".
У грудні 1999 року компанія "Neoplan Polska" продала 30% своїх активів німецькій фірмі "Gottlob Auwärter GmbH", котра мала надати допомогу у розповсюдженні продукції на закордонні ринки, до того часу недоступні. Придбання "Gottlob Auwärter" фірмою MAN - конкурентом "Neoplan Polska", та створення нової групи компаній "Neoman", стало, однак, на перешкоді реалізації тих планів, і активи було викуплено назад. Від 1 вересня 2001 року фірма носить назву "Solaris Bus & Coach Sp. z o. o.".
Майже точно через рік, 6 вересня 2002 року, презентовано друге покоління автобусів "Urbino", а ще через два роки, 4 вересня 2004 року, під час 60 Міжнародної виставки вантажних автомобілів (Internationale Automobil-Ausstellung der Nutzfаhrzeuge) в Ганновері - третє покоління.
Тим часом, настали також серйозні організаційні зміни. 28 квітня, після остаточного викупу активів фірми, її засновник Кшиштоф Ольшевський відновив повний контроль над нею та перетворив її від 1 липня 2005 року на акціонерне товариство. Відтоді назва компанії звучить як "Solaris Bus & Coach S. A.".
Збільшення обсягів продукції викликало за собою необхідність розширення виробничих потужностей. Важливим досягненням був запуск нового цеху у Болехові 4 квітня 2006 року. У травні 2009 року до споживача відправився 5000-й автобус, вироблений у Болехові, у березні 2014 року - 10000-й. Восени того ж року на виставці в Ганновері презентовано четверте покоління автобусів "Solaris".
КОРОТКА ІСТОРІЯ ВИРОБНИЦТВА ТРОЛЕЙБУСІВ
Ще "Neoplan Polska" у 90-х роках спробував зацікавити своєю продукцією також і підприємства, що експлуатують тролейбуси. Однак на той час вони не виявили зацікавлення, хоча транспортне підприємство міста Люблін від 1996 року належало до перших, де експлуатувалися автобуси "Neoplan". Там на той час задовільнялися експлуатацією тролейбусів, сконструйованих на базі автобусів "Jelcz" з середнім рівнем підлоги, що вироблялися у Польщі за ліцензією французької фірми "Berliet" від середини 70-х років минулого століття, з невеликою часткою машин з сучасними тиристорною та транзисторною системою керування двигуном. Схожа ситуація спостерігалася у Ґдині, де теж працювали аналогічні тролейбуси з примітивною реостатно-контакторною системою керування. В Тихах тролейбусному руху на той час загрожувало закриття, і про закупівлю нових машин з низьким рівнем підлоги мова не йшла.
Ситуація змінилася одразу після появи автобусів сімейства "Solaris". Первісток серед тролейбусів з кузовом "Solaris" з'явився на підприємстві тролейбусного транспорту у Ґдині. Монтаж електрообладнання виконано на місцевій фірмі "Trobus", утвореній на базі колишнього ремонтного відділу транспортного підприємства з багаторічним досвідом будівництва тролейбусів. На цьому тролейбусі було встановлено двигун постійного струму під керуванням системи IGBT, розроблений у 2000-х роках у варшавському інституті електротехніки та виготовлений фірмою "Woltan". До того часу він знаходив застосування лише в шести тролейбусах "Jelcz", три з яких працювали у Любліні, і - по одному - у Ґдині, Каунасі та Вільюсі. Презентація першого тролейбуса "Solaris" відбулася 11 березня 2001 року. Нова машина отримала дуже вдалу та приємну назву "TROLLINO", утворену від поєднання слова TROLEJBUS та найменування автобусів "URBINO".
Всього за три місяці після цієї події з'явилися два наступні тролейбуси. На противагу до 12-метрового тролейбуса з Ґдині, ці машини були зчленованими. Вони оснащувалися електрообладнанням змінного струму виробництва угорської фірми "Ganz Transelektro Közlekedési Kft" з Будапешта, а призначалися для столиці Латвїї - Риги. Нові тролейбуси були першими, що комплектувалися обладнанням цієї фірми після викупу нею акцій італійської компанїї "Ansaldo", а також такими, де вперше застосовано змінний струм.
У тому ж році "Trobus" збудував три наступні тролейбуси для Ґдині. У машинах застосовувалося те саме електрообладнання постійного струму, що і раніше, але з незначними модифікаціями. У 2002 році було виготовлено також один тролейбус для міста Тихи. Невдовзі потім "Trobus" збанкрутував, і таким чином, після виробництва п'яти машин, завершився перший етап історії тролейбусів "Trollino".
Тим часом, з'явився ще один "виробник" тролейбусів "Соляріс". Ним стало транспортне підприємство міста Острави (DPO), котре від 2001 року було представником фірми "Solаris" у Чеській Республіці. У майстернях DPO на 12-метрові кузови "Solаris" встановлювалося електрообладнання фірми "Alstom". Подібно до тролейбусів, збудованих у Ґдині, це було обладнання постійного струму. Тролейбус надійшов до міста Опави, а приводом до урочистого прийняття нової машини в експлуатацію 3 травня 2002 року стало відзначення 50-річчя тролейбусного руху у цьому невеликому місті поблизу Острави. З приводу аналогічного ювілею цей тролейбус у якості випробування відвідав ще одне чеське місто - Тепліце. Два наступні тролейбуси, змонтовані в Остраві, були вже іншими. Обидва вони мали вже електрообладнання змінного струму, виробником його була та сама фірма, котра змінила назву на "Cegelec". Істотною була також і інша відмінність: один з тих тролейбусів був черговою стандартною машиною довжиною 12 метрів T12, а інший - збудований на базі 15-метрового автобуса T15. Ці тролейбуси лишилися в Остраві, де отримали відповідно номери 3701 та 3601. Другий з них став першим у світі тривісним тролейбусом довжиною 15 метрів. Його презентація у Остраві відбулася 15 березня 2003 року.
Вартим уваги є те, що остравські "Соляріси" порушили 44-річну монополію фірми "Škoda" на постачання тролейбусів до чеських міст.
У 2002 році розпочато будівництво ще одного тролейбуса. він мав комплектуватися електрообладнанням румунської фірми "аstrа", і призначався для Бухареста. Після виходу на румунський ринок конкурентної французької фірми "Irisbus" робота над тією машиною припинилася, і вона досі знаходиться на території фірми "Astra в очікуванні кращих часів.
Під кінець 2002 року виготовлено першу велику партію тролейбусів. Це були 10 машин типу T12 для столиці Естонії Таллінна (серія 315-324). Водночас з тим, фірма "Gаnz Trаnselektro", ?рунтуючись на хороших результатах роботи перших двох тролейбусів, прагнула отримати замовлення на Ригу в тендері на 100 зчленованих і 50 одиночних тролейбусів. Через протести конкурента "Škoda" та занадто довгим триванням тендеру, у кінцевому підсумку згоди досягнено не було. Натомість наступний тендер на поставку 100 зчленованих тролейбусів у 2004-2007 роках завершився успіхом. Першу партію з 25 машин було доставлено у 2004 році з дворічним запізненням з часу початкових намірів.
Більш вдалим "Gаnz" був в інших країнах, в першу чергу в Естонії, куди у 2003 і 2004 роках потрапили тролейбуси з логотипом-таксою: 5 зчленованих та 8 одиночних. У Італії 30 зчленованих тролейбусів отримав перевізник у Римі, а 10 тролейбусів Т12 - в Неаполі. Тролейбуси, поставлені до італійських покупців, комплектувалися акумуляторною батареєю, що робило можливою їхню експлуатацію на ділянках без контактної мережі.
Трьома машинами, доставленими до міста Ландскруна, тролейбуси повернулися до Швеції після 39-річної відсутності у цій країні. Ці тролейбуси також комплектувалися акумуляторними батареями, однак вони використовувалися лише для доїзду до депо.
"Ganz" був успішним також і у своїй рідній країні: транспортне підприємство Будапешта BKV y 2005 році закупило 6 одиночних машин, а місто Дебрецен, що на сході Угорщини - 10 машин. Будапештські машини, а також 5 дебреценських також могли рухатися без контактної мережі. У Будапешті ця можливість застосовується лише в аварійних випадках, автономне живлення відбувається від акумуляторів. У Дебрецені автономний хід використовується на одному з маршрутів, а джерелом живлення є дизель-генератори.
Водночас компанію "Ganz" почали поглинати фінансові труднощі, котрі посилилися протягом 2005 року. Це зробило неможливою реалізацію наступних замовлень: вдалося змонтувати лише 8 тролейбусів з 25 з другої партії для Риги. Решта з поставлених фірмою "Solaris" кузови для Будапешта, Дебрецена та Риги (загалом 38 шт.) виявилися непотрібними для фірми, збанкрутілої до кінця 2006 року, допоки їх за результатами конкурсу не викупила компанія "Škodа Electric". Складання тролейбусів завершила нова фірма "Ganz-Škoda Zrt.", причому машини для Риги комплектувалися обладнанням фірми "Škodа". Кузови двох тролейбусів для Санремо, котрі мали пройти остаточну комплектацію у Будапешті, було відправлено до Острави у якості компенсації за проблеми "Ganz".
З майстерень транспортного підприємства Острави, тим часом, виходило все більше тролейбусів. Завдяки демонстраційним поїздкам остравського тролейбуса ? 3703 у містах Лозанна, Женева та Ла-Шо-де-Фон у жовтні 2003 року компанія "Solаris" отримала для останнього міста замовлення на 7 тролейбусів та 10 - для Вінтертура. в свою чергу, презентація 15-метрового тролейбуса ? 3601 в Литві та Латвії влітку 2004 року призвела до укладення контракту на поставку 45 таких машин для Вільнюса трьома партіями впродовж 2004-2006 років. Не залишилися осторонь також і чеські підприємства: окрім подальших надходжень до Острави та Опави, у 2006 році доставлено 5 тролейбусів для системи Хомутов-?рков. У 2003-2006 роках укомплектовано 16 тролейбусів для польських підприємств у Ґдині (14 машин) та Тихах (2 машини). Обладнання фірми "Cegelec" отримали також 42 тролейбуси, доставлені у 2006-2007 роках у Каунас, а також дві машини для Санремо, згадані раніше. У 2007 році до Талліна потрапило 7 тролейбусів T12, котрі становили першу партію із запланованих до надходжень на чотири роки 28 одиночних та зчленованих машин.
У 2006 році два незвичайних тролейбуса з'явилися в Тихах. Для зменшення виробничих витрат, на двох заводських кузовах T12 у місцевому транспортному підприємстві "TLT" (Tyskie Linie Trolejbusowe) було змонтовано архаїчне реостатно-контакторне електрообладнання, яке являло собою дещо вдосконалений варіант того, що застосовувався у тролейбусах "Jelcz PR110E" ще в 80-х роках минулого століття. У 2008 році було збудовано ще один такий же тролейбус.
Нетипову історію мають також два тролейбуси, змонтовані на транспортному підприємстві Острави у 2007 році для столиці Болгарії - Софії. Покупець відмовився від них, після чого один потрапив до Ґдині, де їздить під номером 3009, а інший - куплений Опавою (№ 99).
У 2007 році нарешті відбулося повне комплектування тролейбуса на заводі у Болехові. Це був прототип з новим обладнанням польської фірми "Medcom". Пофарбований у тогочасний фірменний для транспортного підприємства Любліна червоний колір, він відправився у це місто для обкатки та досліджень. Машина послужила зразком для збірки двох наступних тролейбусів. Під кінець 2007 року "MPK Lublin" отримало ще два кузови та власними силами змонтувало на них аналогічне електрообладнання. Експлуатація цих двох тролейбусів розпочалася у Любліні 21 грудня. з того часу тролейбуси "Solaris" можна зустріти у всіх трьох тролейбусних системах країни їхнього походження. Тролейбус-прототип також залишився у Любліні, де до часу закупівлі експлуатувався під тимчасовим номером 900 (тепер - 3839).
До кінця 2007 року було збудовано 334 тролейбуси "Solaris", у тому числі 183 - типу T12, 102 - типу T18 та 49 - типу T15. Усі вони, окрім однієї машини (незакінченим прототипом з електрообладнанням "Astra подальша доля якого досі невідома), курсували у 18 містах 9 країн Європи.
До кінця 2009 року "Solaris" поставив наступні 44 тролейбуси, у тому числі 14, тобто майже третину, до Таллінна у рамкахбагаторічного контракту. У порівнянні з попередніми роками спостерігалося зменшення кількості замовлень. Не було реалізовано запланований у 2008 році контракт на поставку 108 тролейбусів для Києва - частково з електрообладнанням "Cegelec", частково - "Medcom": причиною стала відсутність фінансових гарантій зі сторони українського покупця.
Скромну кількість поставлених тролейбусів, однак, було компенсовано виходом на нові ринки: тролейбуси з таксою вперше з'явилися в Австрії та Португалії. Хоча поставку однієї машини до міста Коїмбра можна було б трактувати лише як стимул до оновлення тамтешнього застарілого тролейбусного парку (що, між іншим, досі не справдилося), то замовлення 25 зчленованих машин для Зальцбурґа - міста, котре можна сміливо назвати столицею тролейбусів Європи - слід визнати беззаперечним успіхом! Тим більш, що за першим замовленням незабаром пішли і наступні, у цілому на 57 машин, котрі мають бути поставлені до кінця 2016 року. Три перші "Тролліно" потрапили до Зальцбурґа згідно плану восени 2009 року, а презентація першого тролейбуса у версїї "Metro-Style" у травні 2012 року дала можливість відновити імідж місцевому перевізнику - компанїї "Salzburg AG".
Важливою новиною 2009 року стало будівництво перших тролейбусів з електрообладнанням фірми "Škoda Electric". Укладення постійної співпраці з іншим виробником обладнання призвело не тільки до розширення виробництва, але й до радикального збільшення поставок на ринок Чехії. Розповсюдженню продукції "Solaris" у цій країні сприяє той факт, що тролейбуси там продаються компанією "Škoda Electric a.s." під маркою "Škoda". Першими покупцями тролейбусів були транспортні підприємства міст Пардубіце (6 машин T15 або Škoda 28Tr), Їглави (8 машин T12 або Škoda 26Tr з багаторічного контракту на 23 тролейбуси), а також Тепліце (5 машин T12 та 1 - T15).
"Škoda" виробляє також тролейбуси на кузовах "Irisbus" та "SOR", однак статистика свідчить, що у 10 з 13 чеських міст, де є тролейбусні системи, курсують машини, кузови яких вироблені у Болехові.
Окрім Чехїї, чимало машин "Тролліно" зі значком "Škoda" потрапили до п'яти міст Болгарії: Софії, Бургаса, варни, Старої Загори та Плевена, а також до Риги, котра після короткотривалої втрати лідерства на користь Ґдині та Любліна, а згодом Софії, повернулася на перше місце по кількості тролейбусів "Solaris". Столиця Латвії розпочала 2015 рік реалізацією довготривалого (до 2018 року) замовлення на поставку як мінімум 125 машин. У 2017 році перші такі "Тролліно" з'являться також у Словаччині, у місті Жиліна. Вотепер до цієї країни поставлялися тролейбуси "Škoda" винятково з кузовами "SOR".
У травні 2011 року було випущено 500-й тролейбус "Solaris". Його покупцем стало міське транспортне підприємство у Любліні. Важливість цієї подїї підкреслив факт, що одночасно з надходженням партії з 5 нових машин, у склад якої входив ювілейний тролейбус (3848), розпочався швидкий процес модернізації та розвитку мережі, дуже занедбаної до того часу. Загалом до міста доставлено 66 тролейбусів, у тому числі - 12 зчленованих.
Три незвичайні тролейбуси з'явилися у 2012-2014 роках у іншому польському місті - Ґдині. З метою пришвидшення заміни тролейбусного парку на низькопідлогові машини, місцевий перевізник розпочав у 2004 році перебудову автобусів "Mercedes O405N" на тролейбуси. Після вдалої перебудови 27 таких автобусів, у 2011 році були плани виробництва тролейбусів на базі сучасніших "Mercedes citaro", однак у зв'язку з труднощами отримання кузовів за прийнятною ціною було вирішено переробити автобуси "Solaris U12". У 2012-2014 роках було збудовано 3 таких тролейбуси, на котрих, за результатами виграного тендеру, було змонтовано електрообладнання польської фірми "Enika".
Слід зазначити, що на момент початку монтажу електрообладнання на тролейбусах "Solaris", обидві польські фірми ("Medcom" у 2007 році та "Enika" у 2011 році) не мали великого досвіду у цій галузі. Кожна з них вкомплектувала лише по два старих тролейбуси "Jelcz" з Любліна у 2005-2006 роках. Набутий досвід дозволив фірмам, зокрема "Medcom", за доступною ціною виробляти електрообладнання для тролейбусів, яке не поступається якістю перед продукцією інших тогочасних виробників. Про прогрес фірми свідчить відмова від співпраці з компанією "Vossloh-Kiepe" на користь "Medcom" турецького виробника "Bozаnkаyа", котрий укомплектував польським електрообладнанням чотири додаткові тролейбуси для міста Малатья.
У 2010 році "Solaris" вдруге спробував вийти на український ринок: у листопаді було підписано угоду з владою Харкова про спільне виробництво автобусів, тролейбусів і трамваїв. На відміну від спроби дворічної давнини, від котрої лишився слід у вигляді зчленованого автобуса, пофарбованого за київським стандартом та в результаті проданого до польського міста Каліш, більше нічого про цей проект не відомо. Модернізація тролейбусного парку у Харкові відбувається завдяки машинам українського виробництва ("Лаз").
Іншими новими клієнтами "Solaris" за той час стали італійські міста Кальярі, Анкона та Ла-Спеція, Еберсвальде у Німеччині, Бая-Маре у Румунії та Кастельон-де-ла-Плана в Іспанії. 8 тролейбусів, збудованих для Ла-Спеції, було створено у кооперації з провідним виробником електрообладнання - фірмою "Vossloh-Kiepe". Обладнання цієї фірми застосовується також у 4 зчленованих тролейбусах для міста Есслінґен, а до 2018 року - у 4 тролейбусах (з перспективою на 16), що будуються для міста Золінґен у рамках проекту "Іn Motion Chаrging" (ІMC) . Найбільше нових тролейбусів, окрім Риги, потрапить до Будапешта. Після перемоги у тендері на поставку 24 тролейбусів, з перспективою на подальші 84, консорціум компаній "Solaris Bus&Coаch" та "Škodа Electric" поставило у другому півріччі 2015 року 36 тролейбусів. За останні роки збільшилася кількість машин, обладнаних додатковими джерелами автономного живлення або суперконденсаторами. У другому півріччі 2016 року до Риги буде поставлено 10 перших на світі тролейбусів з додатковим живленнем з паливної комірки.
На початку 2015 poку офіційно оголошено, що до Зальцбурґа потрапив 1000-й тролейбус "Solaris Trollino". Наступна машина з заводським номером 1001 надійшла до Ґдині.
Ясна річ, компанія "Solaris Bus&Coach" не працює у вакуумі та змушена боротися з конкурентами навіть у своїй рідній країні, де, наприклад, у Любліні значну частину замовлень на нові машини отримав місцевий виробник, котрий запропонував тролейбуси, побудовані на базі українського "Богдана". Натомість продукцією "Solaris" повністю модернізовано парк найменшої польської мережі у Тихах. Іншими містами, де експлуатуються винятково тролейбуси "Solaris", є Бургас і Варна у Болгарїї, Рим та Ла-Спеція в Італїї, а також Ландскруна та Еберсвальде.
Розширення географії тролейбусів "Solaris" стимулює краще пристосовувати їх до вимог споживачів: тролейбуси з обладнанням "Medcom" становлять основну частину з тих, що продаються у Польщі, "Škodа Electric" панує на ринках Чехїї, Словаччини, Болгарїї та Латвїї, а західноєвропейські покупці обирають зазвичай обладнання від "Cegelec" або "Vossloh-Kiepe".
Слід зазначити, що тролейбуси "Solaris" позначаються не однаково, а в залежності від виробника електрообладнання та постачальника. Вони продаються (або продавалися) не тільки безпосередньо компанією "Solaris Bus & Coach", але й через фірми "Trobus", "Ganz Transelektro", "Ganz-Škoda", дочірню фірму "Solaris Czech" (тільки в Чехії), а також через "Škoda Electric". Йкщо тролейбус було зібрано в Остраві, до заводських назв "Trollino 12", "Trollino 15" або "Trollino 18" додається індекс DC або AC, що означає рід струму - постійний або змінний. Тролейбуси, зібрані у Ґдині або Будапешті, не мають жодних додаткових позначень, але останні іменуються "Solaris Ganz Trollino" (або "Ganz-Škoda Trollino"). Машини, укомплектовані електрообладнанням "Medcom", позначаються літерою M, а "Škoda Electric" - S. Зовсім інакше маркування у тролейбусів, що поставляються компанією "Škodа". Після припинення у 2004 році власного виробництва готових тролейбусів, ця фірма надалі використовує свої традиційні позначення: машини з кузовами "Solaris" продаються як "Škoda 26Tr" (з кузовом T12), "Škoda 27Tr" (T15) та "Škoda 28Tr" (T15). Для уникнення плутанини з цього приводу, в загальному випадку на сайті використовуються типові заводські позначення T12, T15 або T18. Інші позначення будуть наводитися при детальних описах окремих машин.
Найновіша інформація, що стосується тролейбусів "Solaris", завжди публікується на сторінці http://trollino.mashke.org/deutsch/aktuelles.php.
(оновлення: серпень 2016 р.)
 
догори
           




stat4u